Уявімо дві критично важливі системи, які обмінюються чутливими даними, при цьому може бути скомпрометована будь-яка з систем, або мережа між ними. Ми крок за кроком побудуємо архітектуру такої інтеграції, розглянувши межі довіри, ідентичності, управління доступом, мінімізацію даних, шифрування та інші безпекові механізми, що зменшують можливі наслідки атаки. Покажемо, як архітектурні рішення допомагають зберігати безпеку та стійкість системи навіть тоді, коли окремі безпекові контроли не спрацьовують.

Останні місяці ми будували один із піддоменів нашого проєкту з кредитування, більшість коду в якому писав ШІ під архітектурним наглядом: 100 сторей за 26 днів, 12 репозиторіїв, ≈218 500 рядків коду, 44 ADR, включаючи вимоги PCI DSS і НБУ, де ціна архітектурної помилки доволі висока. Цей досвід змінює погляд на роботу архітектора при плануванні проєктних рішень. Хоча інструменти штучного інтелекту допомагають автоматизувати та прискорити розробку, але фактично відповідальною за результат залишається людина. ШІ за замовчуванням не мислить стратегічно, і часто обирає найпростіший шлях реалізації, що може призводити до негативних результатів в майбутньому, якщо людина явно не опише стратегію при постановці завдання. Тож чим більшої автономності ми хочемо від ШІ, тим вища кваліфікація потрібна людині поруч: залишаються рішення, які не можна делегувати, хоч якою розумною стане наступна модель. Сучасні методології (ADR, quality gates, ATAM, TOGAF) в епоху ШІ трансформуються і дозволяють досягати якіснішого результату з вищою автономією. Про це ми і поговоримо на моїй доповіді. Доповідь для архітекторів, тімлідів і сеньйорів, які вже спробували ШІ та прагнуть підвищити результативність та автономність своїх команд.