Від vibe coding до пайплайну: як змусити AI-агентів для кодингу не починати з нуля [ukr]

Коли кодбейс росте, AI-агенти для кодингу стають дорожчими й менш надійними. Кожна сесія заново вивчає архітектуру, конвенції розповзаються, а виправлення ламають інші виправлення. Типова реакція — перейти на потужнішу модель. Рахунок від цього зростає, а причина нікуди не дівається. Я пройшов цей шлях на власному продукті: від повністю делегованого агенту фронтенду і рахунку понад $1000 на місяць до пайплайну, де агент працює зі специфікації, а не з історії чату.

Поговоримо про те:
• - як перенести правила, знання та перевірку з чату в репозиторій, щоб сесії стали одноразовими;
• - чим закінчилися три спроби побудувати базу знань і чому застаріла документація гірша, ніж її відсутність;
• - як виглядає пайплайн від задачі до пушу і чому специфікація важливіша за промпт;
• - чому дозволи агента мають бути примусовими обмеженнями, а не проханнями в rules-файлі, і чому все, що агент читає, — потенційні інструкції.

Наприкінці я поділюся відкритим плейбуком із правилами, які можна одразу забрати у свій репозиторій.